Обмеження витрат по операціях з пов'язаними
особами
Відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового
кодексу України (далі - Кодекс) пов'язаними особами вважаються юридичні та/або
фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або
економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють
і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:
юридична особа, що здійснює контроль за господарською
діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи
перебуває під спільним контролем з таким платником податку;
фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль
за платником податку;
посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати
від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;
платники податку - учасники об'єднання підприємств
незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою
господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.
Порядок оподаткування операцій із пов'язаними особами
визначено п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу.
Зокрема пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу
визначено, що витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів,
виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам
або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не
перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.
Таким чином, при здійсненні платником податку операцій з
продажу/обміну товарів, виконання робіт, надання послуг з пов'язаними з таким
платником особами або за операціями з давальницькою сировиною всі витрати,
понесені у зв'язку з такими операціями, не повинні перевищувати отримані від
таких операцій доходи, тобто ці операції не призводять до виникнення збитків у
податковому обліку.
Обновлен порядок проведения камеральных
проверок налоговой отчетности
Миндоходов утверждены методические рекомендации по организации и проведению
камеральных проверок налоговой отчетности плательщиков налогов, кроме проверок
декларации об имущественном положении и доходах и декларации плательщика
единого налога – физического лица (приказ от 14.06.2013 г. № 165).
Рекомендации содержат алгоритм организации и проведения
камеральных (электронных) проверок налоговой отчетности плательщиков (кроме
физлиц, не являющихся субъектами хозяйствования), особенности проведения таких
проверок отчетности по НДС, налогу на прибыль предприятий, налогу на недвижимость,
НДФЛ (форма № 1ДФ) и порядок сопоставления данных строк декларации по налогу на
прибыль предприятия с данными других форм отчетности.
В связи с этим отменены:
– Методрекомендации по взаимодействию органов налоговой
службы при проведении проверок деклараций по НДС с учетом расшифровок налоговых
обязательств и налогового кредита в разрезе контрагентов и Методрекомендации по
проведению камеральных проверок отчетности по НДС;
– Регламент комплексной отработки сумм налогового кредита
по НДС (порядки отбора плательщиков НДС, которые допускают резкое увеличение
налогового кредита, и отработки таких плательщиков);
– Примерный порядок проведения камеральной проверки и
осуществления контроля за взиманием налога на прибыль и Порядок проведения
камеральной проверки декларации по налогу на прибыль.
Предусмотрено, что камеральная проверка:
– данных, заявленных в отчетности, – проводится в течение
30 календарных дней (если иное не предусмотрено НКУ), следующих за предельным
сроком получения такой отчетности;
– отчетности по НДС автоматических возмещенцев – проводится
в течение 20 календарных дней, следующих за предельным сроком представления
декларации, с учетом требований приказа № 522.
Проверки могут проводиться двумя способами:
– в электронном виде;
– путем сопоставления данных программных продуктов,
результатов автоматизированного контроля налоговой отчетности, информации из
других источников.
С 01.01.2014 г. будет действовать порядок представления
налоговой отчетности с использованием электронного кабинета налогоплательщика:
1) плательщиком осуществляется авторизация с помощью
личного электронного ключа, заполняются показатели отчетности и применяется
электронная цифровая подпись;
2) система сразу проверяет правильность показателей
отчетности и выдает сообщение о приеме отчетности;
3) при обнаружении системой ошибки в отчетности плательщик
не сможет зарегистрировать отчетность без исправления ошибок.
Запрацював
„Електронний кабінет платника податків”
Новий
сервіс Міндоходів „Електронний кабінет платника податків” розпочав свої роботу
у тестовому режимі. Першими ознайомитися з можливостями сервісу зможуть великі
платники податків, а в подальшому він буде доступним для всіх категорій платників.
Електронний
кабінет - це персональне автоматизоване робоче місце платника, працювати в
якому він може з будь-якого комп’ютера, підключеного до мережі Інтернет, після
авторизації.
Експерти
Міндоходів новий сервіс вважають кроком до онлайнових відносин платника з
працівниками органів доходів і зборів. Перевагами нового сервісу є подання
податкової звітності в режимі реального часу. Платник одразу ж буде бачити, як
показники його звітності вплинули на його стан розрахунків з бюджетом.
Податкова
звітність подаватиметься пакетом, тобто декларація з усіма додатками. На кожен
прийнятий пакет документів видаватиметься одна квитанція про прийняття
декларації.
У
подальшому можливості Електронного кабінету будуть розширюватися. Так,
наприклад, платники зможуть переглядати документи, видані органами Міндоходів,
формувати та заповнювати платіжні документи щодо сплати податків, розраховувати
пеню, подавати заяви на реєстрацію платником окремих податків, отримувати
консультаційні послуги тощо.
Вхід
до Електронного кабінету здійснюється за адресою knp.minrd.gov.ua або на порталі Міндоходів
шляхом авторизації за допомогою електронного цифрового підпису. При
встановленні програмного забезпечення потрібно користуватися браузером Internet
Explorer.
Нагадаємо,
що цифровий підпис підприємства, установи, організації та фізичні особи можуть
безкоштовно отримати в пунктах реєстрації акредитованого Центру сертифікації
електронних ключів Міндоходів. На сьогодні в Україні діє 104 таких пункти.
Президент Украины Виктор Янукович подписал Закон № 412-VII
"О ратификации Конвенции между Правительством Украины и Правительством
Республики Кипр об избежании двойного налогообложения и предупреждении
налоговых уклонений относительно налогов на доходы и Протокола к ней".
Согласно
Конвенции прибыль, полученная от предпринимательской деятельности на территории
другой страны, не будет подлежать двойному налогообложению.
Конвенция
предусматривает, что налогами, на которые распространяется действие документа,
среди прочего, являются:
- в
Украине: налог на прибыль предприятий и НДФЛ;
- на
Кипре: подоходный налог; корпоративный налог на прибыль; специальный взнос на
оборону Республики и налог на доходы от отчуждения имущества.
Конвенция
предусматривает такие ставки налога для основных доходов:
-
дивиденды: 5%/15% (меньшая ставка налога применима, если получатель дивидендов
владеет не менее 20% в капитале компании, выплачивающей дивиденды, или его
инвестиция в эту компанию составляет не менее 100,000 евро);
-
проценты: 2%;
- роялти:
5%/10% (5% - применяется к роялти в отношении произведений науки, патентов,
торговых марок, секретных формул, процессов или информации, касающейся
промышленного или коммерческого опыта, а 10% - применяется к иным роялти (в том
числе за литературные и музыкальные произведения, фильмы, компьютерные
программы);
- доход
от продажи акций (включая акции, стоимость которых относится к недвижимости)
освобождены от налогообложения.
Про необов'язковість видачі авансу та
звітування за витраченими власними коштами.
Пунктом 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (далі -
ПКУ) передбачено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих
платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений
строк.
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а
також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та
організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок
бюджетних коштів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 2
лютого 2011 року N 98 (далі - Постанова N 98). На виконання п. 12 Постанови N
98 наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2011 N 362 змінено редакцію
Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену
наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59 (далі - Інструкція).
Зазначена Інструкція є обов'язковою для органів державної
влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково
утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.
Тобто бюджетне підприємство перед направленням працівників
у відрядження обов'язково має видати їм аванс у межах суми, визначеної на
оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати (п. 5 розділу
першого та п. 11 розділу другого Інструкції N 59).
Такого обов'язку для небюджетних підприємств нормативні
документи не встановлюють. Статтею 121 Кодексу законів про працю України
передбачено лише обов'язок підприємства відшкодувати понесені працівником у
відрядженні витрати. Тобто працівник у відрядженні може нести витрати за
рахунок власних коштів. А після повернення з відрядження підприємство має
відшкодувати відповідні витрати.
Водночас небюджетні підприємства можуть закріпити обов'язок
видавати аванс у власному положенні про відрядження. Такий обов'язок може
встановлюватися також наказами про відрядження.
Таким чином, інші підприємства та організації даний
документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).
Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний
надати (згідно з Інструкцією) звіт про використання коштів, виданих на
відрядження або під звіт, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів
України від 05.12.2012 N 1276 "Про затвердження форми Звіту про
використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його
складання" (далі - Порядок 1276), при цьому головною умовою відшкодування
витрат на відрядження є наявність оригіналів документів, що підтверджують
вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).
Тобто працівнику, який витратив власні кошти на
відрядження, у разі подання звіту про використання коштів на відрядження згідно
з Порядком N 1276 та відповідних документів, що підтверджують вартість
понесених витрат, відшкодовуються витрати на відрядження.
Таким чином, незалежно від того, видавався аванс на
відрядження, чи витрати під час відрядження здійснювались за власні кошти,
працівник підприємства зобов'язаний подати звіт про використані кошти, видані
на відрядження або під звіт, у терміни, встановлені пп. 170.9 ст. 170 ПКУ.
З питання терміну подання працівником звіту про витрачені
кошти під час відрядження, зняті з корпоративної платіжної карти підприємства,
то повідомляємо наступне.
Дія п. 170.9 ст. 170 ПКУ поширюється також на витрати,
пов'язані з відрядженнями чи використанням деяких цивільно-правових дій, що
були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх,
банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких
особливостей:
а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена
особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він
подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму
надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після
завершення відрядження;
б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена
особа - платник податку застосував платіжні картки для повернення розрахунків у
безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання
виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності
поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20
банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між
відповідними звітними документами).
Пунктом 2.12 глави 2 Положення про ведення касових операцій
у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 15.12.2004 N 637, зареєстрованою в Міністерстві
юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320 (далі - Положення), визначено, що
фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до
законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням
корпоративного платіжного засобу, використовують її за призначенням без
оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії
підприємства звіт про використання коштів разом з підтвердними документами в
установлені строки і в порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством
України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек
банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп,
квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.
Отже, якщо під час службових відряджень відряджена особа
отримала готівку із застосуванням платіжних карток, у тому числі з
використанням особистого спеціального платіжного засобу, він подає звіт про
використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених
коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження.
| 
