Податок на прибуток підприємств
У зв’язку зі звільнення працівник
підприємства повертає спецодяг, вартість якого була включена до складу витрат.
Чи необхідно зменшувати витрати у такому випадку?
Відповідно до підпункту 140.1.1 статті 140
Податкового кодексу України витрати платника податку на забезпечення найманих
працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом, мийними
та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні
для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального
харчування за переліком, що встановлюється КМУ, та/або галузевими нормами
безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших
засобів індивідуального захисту враховуються при визначенні об’єкта оподаткування
у складі інших витрат.
Згідно з пунктом 4.1 «Положення про
порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та
іншими засобами індивідуального захисту», затвердженого наказом Державного
комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від
24.03.08 №53, засоби індивідуального захисту видаються працівникам безплатно, є
власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому
поверненню при: звільненні з підприємства, переведенні на тому ж підприємстві
на іншу роботу або інше робоче місце, зміні виду робіт, уведенні нових
технологій, уведенні нових або заміні наявних знарядь праці та в інших
випадках, коли використання виданих засобів індивідуального захисту не є необхідним, а також по закінченні строків
їх використання замість одержуваних нових засобів індивідуального захисту.
Видача працівникам і повернення ними засобів
індивідуального захисту має
обліковуватися в особистій картці обліку спеціального одягу, спеціального
взуття та інших засобів індивідуального захисту (п.4.10 Положення №53).
Отже, оскільки засоби індивідуального захисту
є власністю платника податку і облік руху таких засобів в податковому обліку не
відображається, то у разі повернення працівниками цих засобів, витрати
підприємства на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям,
обмундируванням, що віднесені до складу витрат на підставі підпункту 140.1.1
статті 140 ПКУ, не підлягають зменшенню незалежно від термінів повернення та
стану придатності для подальшого використання таких засобів індивідуального
захисту.
Чи враховуються у складі витрат
витрати за договорами про перевезення товарів (надання автотранспортних
послуг), у разі відсутності товарно-транспортної накладної?
Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від
25.02.09 №207 для водія юридичної або фізичної особи – підприємця, що здійснює
вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів
має бути товарно-транспортна накладна.
Відповідно
до «Правил перевезень
вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363 (зі
змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна – це єдиний для всіх
учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання
товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування,
складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за
перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Перелік
витрат, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів,
виконаних робіт, наданих послуг, наведено у пункті 138.8 статті 138 ПКУ, до них, зокрема, належить вартість
придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПКУ
витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на
підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку
витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення
бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними
документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, до складу витрат не
включаються (підпункт 139.1.9 статті 139 ПКУ).
Отже,
підприємство, що сплатило за послуги з перевезення вантажу, для врахування
вартості таких послуг у складі витрат при обчисленні податку на прибуток
повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, у тому числі товарно-транспортну
накладну, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів.
Як в податковому обліку відображаються
витрати на технічне обслуговування основних засобів?
Відповідно до пункту 14 П(С) БО 7 «Основні
засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 №92 первісна вартість
основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта
(модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що
призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від
використання об’єкта. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів
може бути збільшена на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням та ремонтом
об’єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.
Згідно з пунктом 15 ПСБО 7 витрати, що
здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного
огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної
суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу
витрат.
Податковий облік витрат, що здійснюються
для підтримання об’єкта основних засобів в робочому стані, залежить від
напрямку використання таких основних засобів, а саме:
- включається до собівартості реалізованих
товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо основний засіб використовується
в операційній діяльності (пункт 138.8 статті 138 ПКУ);
- включається до
складу інших витрат (пункт 138.10 статті 138 ПКУ).
Таким чином, якщо технічна документація з
експлуатації об’єкту основних засобів передбачає проведення технічного огляду,
нагляду, обслуговування тощо, для підтримання об’єкта в робочому стані, в
результаті якого платник податку одержує первісно визначену суму майбутніх
економічних вигод від його використання, то такі витрати включаються до складу
витрат.
Якщо підприємство здійснює ремонт
малоцінних необоротних матеріальних активів. Як відображати таку операцію в
податковому обліку ?
Відповідно до підпункту 14.1.138 статті 14 Податкового кодексу України (далі -
ПКУ) основні засоби – це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних
копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених
капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування,
бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не
перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних
активів), що призначаються платником податку для використання у господарській
діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово
зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк
корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію
становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Отже,
до малоцінних необоротних матеріальних активів належать необоротні матеріальні
активи, вартість яких менше 2500 гривень.
Таким чином, оскільки малоцінні
необоротні матеріальні активи не є основними засобами, то витрати на їх ремонт
(поліпшення) відносяться до складу витрат.
Якщо юридична особа-платник податку на
прибуток здійснила ліквідацію будівлі
складу і отримало при розбирання матеріали, яким чином оприбуткування таких
матеріалів вплине на податковий облік?
Відповідно до підпункту 146.16 статті 146
Податкового кодексу України (далі - ПКУ) у разі ліквідації основних засобів за
рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку
обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають
ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких
основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або
ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі
обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням
сум накопиченої амортизації окремого об’єкта основних засобів.
Оскільки у випадку ліквідації основних
засобів підприємство отримує товарно-матеріальні цінності, які можуть бути
використані у господарській діяльності, а також реалізовані, тому відповідно до
підпункту 135.5.15 статті 135 ПКУ у звітному періоді визнання таких ТМЦ
активами їх вартість включається до складу доходу.
У разі реалізації ТМЦ, отриманих в
результаті ліквідації основних засобів, їх вартість, за якою вони раніше
визнавались активом, включається до складу витрат відповідно до пункту 138.8
статті 138 ПКУ як прямі матеріальні витрати. Одночасно за датою переходу
покупцеві права власності на такі ТМЦ до складу доходу включається вартість
таких ТМЦ, за якою вони продаються (підпункт 135.4.1 статті 135, пункт 137.1 статті 137 ПКУ).
В який період включається до складу
витрат судові витрати та сума судового збору при зверненні підприємством до
суду з позовом на покупця ?
Згідно з підпунктом 138.10.2 е) статті 138 Податкового кодексу України до
складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на
обслуговування та управління підприємством, в тому числі витрати на врегулювання спорів у судах.
Статтею 44 Господарського
процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з
судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи,
призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням
речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та
інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Статтею 7 Закону України «Про судовий
збір» від 08.07.11 №3674-VI (зі змінами та доповненням) встановлено, що за ухвалою суду сплачена сума
судового збору може бути повернута.
Отже, суми судового збору включаються
до складу витрат платника податку – позивача за умови наявності належним чином
оформлених документів, що підтверджують зв’язок таких витрат з господарською діяльністю.
При
поверненні платнику податку - позивачу сум судового збору, така сума враховується
у складі доходу, за умови, що вона була включена до складу витрат такого
платника податку. Сплачена сума судового збору, що не
віднесена до складу витрат платника податку - позивача, при поверненні не
включається до складу доходу платника податку - позивача.
При цьому, у разі якщо господарський суд
прийняв рішення про задоволення вимог позивача і сплату судових витрат поклав
на відповідача, відповідач зобов’язаний виконати рішення суду і відшкодувати
позивачу судові витрати. При цьому відшкодовані за рішенням суду судові
витрати не включаються до складу витрат відповідача та враховуються у складі
доходу платника податку - позивача. Якщо позов платника податку не задоволено,
судові витрати залишаються у складі витрат позивача.
Які наслідки в податковому обліку має
операція внесення до статутного фонду підприємства товарно-матеріальних
цінностей до дати державної реєстрації такої інвестиції?
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.03
№755-IV (зі змінами та доповненями) зміни до установчих документів юридичної
особи підлягають обов’язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних
змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
В Єдиному державному реєстрі містяться,
зокрема, такі відомості щодо юридичної особи як дані про розмір статутного
капіталу (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із
засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного капіталу
(статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та
дата закінчення його формування.
Згідно з підпунктом 135.5.4 статті 135
Податкового кодексу України (далі – ПКУ) вартість товарів, безоплатно отриманих
платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної
ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у
звітному податковому періоду, як інші доходи враховуються у складі доходів.
Отже, якщо збільшення статутного
капіталу не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, то вартість
товарно-матеріальні цінностей, визначена на рівні не нижче звичайних цін вважатимуться безоплатно отриманими) та
відповідно включаються до доходів такого платника.
Яким чином оподатковується операція
повернення засновнику його внеску основними засобами у разі його виходу із
числа засновників?
Згідно
з підпунктамим 146.17.1 та
146.17.2 статті 146 Податкового кодексу України (далі -
ПКУ) для цілей цього розділу:
до
продажу або іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів
прирівнюються операції із внесення таких основних засобів та нематеріальних
активів до статутного фонду іншої
особи;
до придбання прирівнюються операції з
отримання основних засобів та нематеріальних активів у разі внесення основних
засобів та нематеріальних активів до статутного фонду (капіталу) платника податку.
У разі продажу основного засобу
сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою
вартістю окремих об’єктів основних засобів та нематеріальних активів
включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості
над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат
платника податку (п.146.13 статті
146 ПКУ).
Відповідно до пункту146.8 статті 146 ПКУ
первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу
підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства,
але не вище звичайної ціни.
Отже, операція з повернення
засновнику внеску у вигляді основних фондів, у разі його виходу з числа
засновників, є операцією зворотного продажу таких основних фондів і відображається відповідно до пункту 146.13 статті 146
ПКУ.
Фізичним особам-приватним підприємцям
У який термін підприємець-податковий
агент повинен перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб у разі
нарахування оподатковуваного доходу, але не виплаченого платнику податку?
Відповідно до
підпункту 168.1.5 статті 168 Податкового кодексу
України, якщо оподатковуваний
дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається)
платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого
доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки,
встановлені ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних
днів, наступних за місяцем нарахування доходу.
Хто є податковим агентом при продажу
фізичною особою об’єкта рухомого
приватному підприємцю?
Відповідно до пункту 173.3 статті 173 Податкового
кодексу України у разі якщо стороною договору купівлі – продажу об’єкта
рухомого майна є юридична особа чи фізична особа – підприємець, така особа
вважається податковим агентом платника податку та зобов’язана виконати всі
визначені р.IV ПКУ функції
податкового агента.
При цьому
податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 статті 173 ПКУ з урахуванням
інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку
у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві
Чи застосовується податкова соціальна пільга до заробітної
плати фізичної особи, яка зареєстрована приватним підприємцем?
Згідно з підпунктом 169.2.1 статті 169 Податкового
кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого
платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати (підпункт 4.1.48
ст.14 ПКУ) тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Підпунктом
169.2.3 статті 169 ПКУ наведено кінцевий перелік доходів фізичних осіб, до яких
податкова соціальна пільга не може бути застосована.
Так, до цього переліку відносяться доходи, інші
ніж заробітна плата; заробітної плати, яку платник податку протягом звітного
податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового
чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів,
ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету та доходу
самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої
незалежної професійної діяльності.
Отже, нормами Податкового кодексу
не заборонено надання податкової соціальної пільги для фізичних осіб –
підприємців за умови виконання вимог ст.169 цього Кодексу.
Як оподатковується податком на доходи
фізичних осіб дохід від надання в оренду рухомого майна приватному підприємцю?
Відповідно до підпункту 14.1.54 статті 14 Податкового кодексу України далі -
ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України -це будь-який дохід, отриманий
резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності
на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними
роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній
зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від надання
резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в
Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в
Україні портів.
Згідно підпункту 14.1.180 статті 14 ПКУ
податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – це юридична особа (її
філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа,
представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про
розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та
способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати,
надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати,
утримувати та сплачувати податок, передбачений р.IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної
особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати
податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення
його норм в порядку, передбаченому ст.18
ПКУ.
Враховуючи
вищевикладене, фізична особа – підприємець – орендар при виплаті доходу
фізичній особі – орендодавцю зобов’язана нарахувати, утримати та сплатити до
бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (15 % та /або 17%) та
відобразити дану виплату у податковому розрахунку за ф. № 1-ДФ за ознакою
доходу «102».
В первом чтении принят проект о
внесении изменений в Таможенный тариф Украины
5 сентября 2013 года Верховная Рада
приняла за основу проект Закона (№ 2105а) о внесении изменений в Таможенный
тариф Украины, утвержденный Законом "О Таможенном тарифе Украины". В
прошедший вторник данный проект был направлен на повторное первое чтение.
Проект разработан с целью приведения
законодательной базы страны в соответствие с положениями Международной
конвенции о Гармонизированной системе описания и кодирования товаров, к которой
присоединилась Украина, путем создания Таможенного тарифа, в основу которого
положена новая версия Украинской классификации товаров внешнеэкономической
деятельности, построенная на основе Гармонизированной системы описания и
кодирования товаров 2012 года (ГС-2012) и Комбинированной номенклатуры ЕС и на
выполнение тарифных обязательств, достигнутых в переговорном процессе по
вступлению Украины в ВТО, которые зафиксированы в Протоколе о вступлении
Украины в ВТО на 2013 год.
Проектом предусматривается уменьшение
льготных ставок ввозной пошлины на некоторые готовые или консервированные
ракообразные, моллюски и прочие водные беспозвоночные - с 20 до 15 %;
приготовленные или консервированные фрукты, орехи и другие съедобные части
растений без добавления спирта и сахара - с 15 до 10 %; моторные транспортные
средства, оборудованные для временного проживания людей - с 6 до 5 % , новые
автомобили легковые с рабочим объемом цилиндров двигателя более 3000 см3 - с 6
до 5 % ; лодки, катера моторные, морские - с 8 до 7,5 %.
Для получения лицензии для проведения
оценки земель больше не нужна выписка из реестра оценщиков
Теперь
в Украине стене проще получить лицензию на проведение землеоценочных работ,
поскольку сокращен перечень документов, необходимых для получения лицензии.
Так, больше не нужно предоставлять выписку из реестра оценщиков.
Данные
изменения предусмотрены принятым 4 сентября постановлением Кабмина "О
внесении изменений в пункт 32 перечня документов, прилагаемых к заявлению о
выдаче лицензии для отдельного вида хозяйственной деятельности". Проект
этого постановления подготовило Госземагентство.
Цінні папери
Исполнительная служба сможет
взыскивать штрафы за нарушения на рынке ценных бумаг без решения суда?
В
Верховной Раде зарегистрирован законопроект (№ 3166), которым предлагается
внести изменения в ст. 11 Закона "О государственном регулировании рынка
ценных бумаг в Украине" относительно усовершенствования процедур взыскания
штрафов, наложенных за нарушение законодательства. В пояснительной записке
автор проекта отмечает, что по результатам рассмотрения дел о правонарушении на
рынке ценных бумаг в 2012 г.
НКЦБФР было наложено штрафов на общую сумму 48,79 млн. грн., из которых было
оплачено в госбюджет 3,22 млн. грн.
Согласно
проекту постановление о наложении санкций за правонарушение на рынке ценных
бумаг в виде штрафа, принятое по результатам рассмотрения уполномоченными
лицами НКЦБФР дела о нарушении законодательства на рынке ценных бумаг, является
исполнительным документом и подлежит принудительному исполнению государственной
исполнительной службой в порядке, установленном Законом "Об исполнительном
производстве". Такое постановление может быть обжаловано в суде.
Если в
течение одного месяца, который исчисляется со дня вынесения постановления о
наложении санкции в виде штрафа, такое постановление не было обжаловано, то
НКЦБФР обращается в государственную исполнительную службу с заявлением о
принудительном исполнении постановления о наложении санкций за правонарушение
на рынке ценных бумаг в виде штрафа.
Действующая
редакция ст.11 Закона устанавливает только, что решение НКЦБФР о наложении
штрафа может быть обжаловано в суде, а в случае неуплаты штрафа в течение 15
дней принудительное взыскание штрафов осуществляется на основании
соответствующего решения суда по иску НКЦБФР.
Туроператорам отведен год на
выполнение квалификационных требований
Мининфраструктуры
утверждены Лицензионные условия осуществления туроператорской деятельности,
которые определяют исчерпывающий перечень организационных, квалификационных и
других специальных требований, обязательных для выполнения субъектами
хозяйствования, осуществляющими туроператорскую деятельность (приказ от
10.07.2013 г. № 465).
Документом предусмотрено, что лицензиатам, которые получили
лицензию на осуществление туроператорской деятельности, до вступления в силу
настоящего приказа, в течение года необходимо привести свою деятельность в
соответствие с пп. 4.1 – 4.2 разд. IV данных Лицензионных условий, в частности:
– руководитель туроператора, его филиала, другого
обособленного подразделения должен иметь высшее образование, подтвержденное
дипломом, и стаж работы в сфере туризма не менее 3 лет, что подтверждается
записями в трудовой книжке, или высшее образование в сфере туризма,
подтвержденное соответствующим дипломом;
– руководителем туроператора, его филиала, другого
обособленного подразделения туроператора, главным бухгалтером не может быть
лицо, которому запрещено осуществлять этот вид хозяйственной деятельности или
занимать руководящие должности по приговору суда, вступившего в законную силу,
либо имеющее непогашенную судимость за совершение корыстных преступлений в этой
сфере.
ВР приняла два Закона относительно
регистрации лиц как плательщиков налогов
5 сентября
2013 года Верховная Рада приняла Закон о внесении изменений в Закон "О
государственной регистрации юридических лиц и физических лиц -
предпринимателей" относительно упрощения регистрации лиц как плательщиков
налогов (правительственный проект № 2139).
Законом
предусмотрена возможность представления заявления о добровольной регистрации
как плательщика НДС и/или об избрании упрощенной системы налогообложения
государственному регистратору как приложения к регистрационной карточке,
подаваемой для проведения госрегистрации юридического лица или физического лица
- предпринимателя.
В органы
государственной налоговой службы одновременно со сведениями регистрационной
карточки на проведение госрегистрации юрлица и физлица - предпринимателя
передается электронная копия заявления об избрании упрощенной системы
налогообложения и/или заявления о добровольной регистрации как плательщика НДС,
изготовленная путем сканирования, если такие заявления приложены к
регистрационной карточке.
В этот же
день принят Закон о внесении изменений в Налоговый кодекс относительно
регистрации лиц как плательщиков налогов (правительственный проект № 2029).
Законом
внесены изменения в установленный НК порядок представления регистрационного
заявления о добровольной регистрации плательщика НДС и представления заявления
об избрании упрощенной системы налогообложения.
Относительно
порядка представления регистрационного заявления о добровольной регистрации
плательщика НДС, то Законом дополнен существующий перечень способов
представления регистрационного заявления в орган государственной налоговой
службы, а именно:
-
налогоплательщиком в электронной форме с соблюдением условия по регистрации
электронной подписи подотчетных лиц в порядке, определенном законодательством;
-
госрегистратором электронную копию, изготовленную путем сканирования заявления,
поданного юрлицом или физлицом - предпринимателем при государственной
регистрации.
Относительно
порядка представления заявления об избрании упрощенной системы налогообложения,
то дополнен существующий перечень способов представления регистрационного
заявления в орган государственной налоговой службы, а именно:
-
государственным регистратором электронную копию, изготовленную путем
сканирования заявления, поданного юрлицом или физлицом - предпринимателем при
государственной регистрации.
Операторам рынка пищевых продуктов
будут не нужны некоторые разрешительные документы
5
| 
